Вже багато років наша землячка,
колишня вчителька Устянської середньої школи Людмила Тодрина живе в Німеччині,
залишаючись при цьому громадянкою України. Але як і раніше, вона людина активна
і діяльна, чимало робить для налагодження культурних зв’язків наших країн,
організовує поїздки самобутніх аматорських і професійних виконавців і
колективів з України до Німеччини. І навпаки, її німецькі друзі постійно
приїздять у нашу країну, везуть гуманітарну допомогу школам, дитсадкам, людям,
які мають потребу у ліках. Символічно, що якраз у День Європи журналіст Федір
ШЕВЧУК розмовляв із Людмилою Григорівною, яка саме приїхала в Україну.
- Напевно, організовуючи такі
взаємні поїздки, ви ставите перед собою якусь конкретну мету?
- Насамперед, почну з того, що сучасна німецька нація, напевно першою серед
європейців усвідомила себе і рівною, і
гідною. При цьому німці прагнуть, аби й інші народи відчули вагомість
зага-льнолюдських цінностей, однією з яких є культура. Тому мені дуже близькі
духом мої німецькі подруги Зігрід Борхерт-Янковськи та Якоба Леєрінг. Із Зігрід
ми дружимо майже двадцять років, організовуємо приїзди українських талантів у
німецькі міста і села, знайомимо німців з культурою, побутом, традиціями
України, беремо участь у різних святах та заходах. Треба сказати, що нас завжди
приймають дуже гарно, творчість наших митців знаходить гарний відгук у
справжніх поціновувачів. А німці із
задоволенням приїздять в українську гли-бинку, відкривають для себе її
працьовитих людей. Мабуть, у тому й полягає головна мета, щоб поглиблювати
дружбу і взаєморозуміння між нашими народами саме на таких конкретних фактах,
міжособис-тісному спілкуванні представників наших народів.
- Із фрау Зігрід ми знайомі дуже
давно, а от також дуже привітна і чудова ваша подруга Якоба, яку ми знаємо як
Кобі, вперше приїхала в Україну зовсім недавно. Розкажіть трішки про неї.
- Кілька років тому я була перекладачем для запрошених до Німеччини трьох
колишніх остарбайтером з України ( їх усіх звуть Маріями, про них писала свого
часу «Поштова вулиця» - Ред.). Запросив цих жінок історик Бернгард Гельдербльом
– автор чималої за обсягом книги про роботу остарбайтерів в окрузі міста
Гамельна ( тут я зараз живу, це недалеко від Ганновера). Тоді ж ми й
познайомилися з Якобою Леєрінг. Вона педагог за освітою, володіє англійською,
французькою, ірландською, голландською мовами. Тричі побувала в Україні,
полюбила її, зараз вивчає мову. Якоба очолює «Форум ауслендер», де вчить
німецької мови людей зі Сходу – арабів, турків, курдів. Має музичну освіту,
любить класичну музику, народні пісні. До серця їй пісні українські, особливо
«Пісня про рушник», яку вона із задоволенням і натхненням виконує на різних
заходах. Ми іноді співаємо разом з нею дуетом. До речі, а в Зігрід улюбленою
піснею є «Підманула, підвела», яку вона дуже майстерно заспівує. Якоба Леєрінг, крім того, є проповідником Євангельської реформаторської
церкви ( у ній дозволяється жінкам вести Богослужіння). Коли наші групи перебувають
у Німеччині, вона організовує з ними зустрічі своїх прихожан. Це дуже цікаво,
адже в ході таких заходів звучить чимало питань і відповідей з обох сторін.
- Напевно ж, ви підтримуєте
зв’язки із нашими земляками, які живуть і працюють у Німеччині?
- Звичайно. Скажімо, нинішньої весни я читала доповідь для жінок міста
Гамельна «Довгий шлях з України до Німеччини». Музичний супровід лекції
здійснювали талановиті землячки – Наталя Дутчак з Івано-Франківська та Поліна
Нойман з Миколаєва. Наталя веде в сусідній землі мішаний і дитячий хори, сама
вона чудова піаністка і солістка, а Поля - віртуоз скрипки. Вони живуть
кілометрів за сорок від мого міста, але знаходять час для репетицій, які ми
проводимо разом з моїми німецькими подругами.
- Традиційне запитання: які ваші
найближчі плани, адже знаю, що після місячного перебування на своїй малій
батьківщині ви через кілька днів знову відбуваєте до Німеччини?
- Час на рідній землі летить дуже швидко. Я знову подумки у місті Гамельні,
де незабаром відбуватимуться різноманітні культурні заходи. У традиційних днях
культури беруть участь багато товариств, об’єднань, установ і організацій.
Планую оформити українську па-латку з інформаційними матеріалами про нашу
країну, тут будуть представлені також сувеніри, рушники, вишиванки. А на
концертній сцені передбачені виступи разом з Якобою, Зігрід і талановитими
аматорами з України, які виконують і класичні твори, і наші пісні. Спо-діваюся,
що справжньою родзинкою стане для всіх учасників свята унікальний талант з
Ободівки – двадцятирічний Антон Невеличко, який віртуозно грає на баяні.
|
