Найколоритніше та найцікавіше
свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят
– це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття
християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.
Йдеться
про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня. Після
поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського
нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях
побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
Але
народна пам’ять зберегла Купальську обрядовість та пісні, які, як гаївки та
колядки, належать до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на
честь життєподателя – Сонця. Звичайно, багато чого було втрачено за останнє
століття, коли йшла відверта боротьба з національними традиціями і народними
обрядами. В підручнику для 8-го класу «Українська література» авторів О.І.
Білецького та П.К. Волинського, 1949 року можна було прочитати таке: «В умовах радянської
дійсності обрядові пісні відмирають...»
Івана
Купала святкували 23-24 червня в час літнього сонцестояння: увечорі, вночі і в
самий день Купала. Свято Купайла відбувалося саме в період, коли сонце
приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і
світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу
та для людини. Вся рослинність досягала свого апогею, все нестримно росло,
розцвітало, множилося, раділо життю.
Це свято припадає на день
літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця - Купала, і тим
самим завершує панування весняного сонця - Ярила. В цей час небесне світило
перебуває у куполі - найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі -
найкоротші. Рослинний і тваринний світ отримує найбільше тепла і світла,
визрівають зерна і плоди. Купала називають Богом плодючості і зображають з
відповідними ознаками, що символізують чоловічий початок та запліднюючу силу.
Головні персонажі свята -
Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества.
Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або
виготовляються як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя,
яке на святі символізує гілка верби - Купайлиця.
Свято починається ввечері,
напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є
купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він
має горіти цілу ніч - від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до
сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі
смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири
пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує
"сонячне сплетіння".
У надвечір'я дівчата гадають
на судженого - кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок -
це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна
поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання
узгоджують).
Якщо дівчата примушують
хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню
при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи
свою спритність, а потім, як стихне полум'я, у парі з тими дівчатами, вінки
яких дістали. Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши
через багаття. Існують прикмети пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув
- буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я - чекай біди. Коли ж
вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною - вони неодмінно одружаться і
проживуть у злагоді все життя. Тому важливо знати, що не можна стрибати через
Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).
Хлопці спускають з гори
вогняне колесо-сонце (символ літнього сонце-вороту), або ж розкручують його на
стовпі під загальне пожвавлення і радість.
Коли забави стихають, люди від
вогнища запалюють свічки на заготовлених зарання кошиках-віночках і йдуть до
річки, щоб пустити їх водою й ушанувати предків. Після цього всі сідають за
святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись за народження літнього сонця
Купали.
|